Братські могили
| «Братські могили» | ||||
|---|---|---|---|---|
| Пісня Володимира Висоцького | ||||
| Жанр | авторська пісня | |||
| Мова | російська | |||
| Автор слів | Володимир Висоцький | |||
| Композитор | Володимир Висоцький | |||
|
| ||||
На братських могилах не ставлять хрести.
Удови на них не ридають.
Приносять до них люди квіти живі,
і Вічний Вогонь зберігають.
Де дибки ставала раніше земля –
гранітні тепер лише плити.
Тут жодної долі окремо нема,
всі долі в одну спільну злиті.[1]
На братских могилах не ставят крестов
И вдовы на них не рыдают.
К ним кто-то приносит букеты цветов
И Вечный огонь зажигает.
Здесь раньше вставала земля на дыбы,
А нынче — гранитные плиты.
Здесь нет ни одной персональной судьбы,
Все судьбы в единую слиты.
«Братські могили» — пісня Володимира Висоцького, написана близько 22 червня 1963 року. Відомий варіант редакції пісні від квітня 1965 року. Існує варіант назви пісні за її скороченим першим рядком — «На братських могилах».
За свідченням Л. В. Абрамової, вперше пісня була виконана 22.06.1963 на дні народженні батька поета — С. В. Висоцького. Пізніше (приблизно 1965 року) пісня розглядалася для спектаклю Театру на Таганці «Полеглі і живі». Але, незважаючи на те, що 3-й куплет був дещо перероблений для відповідності сценарію, до спектаклю вона так і не увійшла[2].
Пісня набула популярності після виходу на екрани фільму Віктора Турова «Я родом з дитинства» (1965-66), де її виконував сам автор (фрагмент — строфи 3-4, під гітару) і Марк Бернес. В одному з інтерв'ю перша дружина режисера, Світлана Турова, розповідала, що було багато суперечок про те, в чиєму виконанні пісня повинна звучати з екрану. Фільм узгоджувався важко, режисера «тягали в КДБ. … Він не хотів, щоб було більше конфліктів, ніж було»; і затвердив Бернеса. Причому сам Висоцький відгукувався про це «чуже» виконання тільки позитивно: «Коли звучав голос Бернеса … що з людьми робилося…», «це чинило колосальну дію на слухачів».
21.08.1966 р. пісня у виконанні М. Бернеса прозвучала в радіопередачі «Доброго ранку!».
Завдяки популярності фільму, відбулася досить рідкісна, майже унікальна для віршів Висоцького в ті часи подія — текст пісні був опублікований в журналі «Нові фільми» (лютий 1967 року). В авторському виконанні «Братські могили» були записані 1969 року на мінському радіо в супроводі інструментального ансамблю «Тоніка»[2]. Існує також запис пісні з оркестром під керуванням Б. Федорова.
Пісня ще за життя автора виходила:
- в СРСР на платівках — міньйоні «Пісні Володимира Висоцького» («Мелодія», вересень 1972 р.) і в збірці «Друзям-однополчанам» («Мелодія», 1979)[2];
- у Франції на дисках «Le nouveau chansonnier international URSS» (1977)[2], «Перерваний політ» (1977).
Надалі пісня увійшла в:
- диск «Chanson des temps nouveaux». Vladimir Vissotski (1981, Франція);
- подвійний альбом військових пісень «Сини йдуть у бій» (1986, СРСР);
- перший і 3-й диски серії «На концертах Володимира Висоцького» (відповідно, «Сентиментальний боксер» і «Москва-Одеса»; жовтень 1987, СРСР);
- CD «150 пісень. В. Висоцький в супроводі оркестрів» (2005, Росія).
Більшість своїх концертів Висоцький починав саме з «Братських могил»[2]. Цікаво, що незважаючи на те, що пісня не увійшла в спектакль «Полеглі і живі», іноді Висоцький на виступах анонсував її саме як «пісню з вистави». На деяких зустрічах зі слухачами автор присвячував пісню пам'яті М. Бернеса[2].
4 жовтня 1978 року піснею «Братські могили» В. Висоцький закінчив свій виступ у Грозному, на телебаченні Чечено-Інгушської АРСР. Існує чорно-білий запис цього виступу.
- Марк Бернес
- «Сплін»
- «Любе» (соліст М. Расторгуєв)
- Григорій Лепс (9.05.2007, на святковому концерті на Красній площі Москви; 9.05.2019, на концерті в честь дня Перемоги)
- А. Маршал
- ↑ [1] [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] Український переклад пісні Віктора Оха на сайті "Клуб поезії"
- ↑ а б в г д е Выйти живым из боя… [стихотворения], 2012, с. 22.
- «Твори». Том 1. М .: Художня література, 1991. ISBN 5-280-02361-2
- Высоцкий В. Выйти живым из боя… [стихотворения] / составление и комментарии: П. Фокин; подготовка текста: С. В. Жильцов; редакционная коллегия: Н. В. Высоцкий, С. В. Жильцов, А. В. Максимов, В. Б. Назаров, Е. А. Трофимов. — СПб. : Амфора, 2012. — С. 22-23. — ISBN 978-5-367-02108-0.